Початок весняного сезону приніс нам цілий шквал питань щодо прав споживачів у разі придбання товару неналежної якості, а саме - сезонного взуття. Далеко не всі покупці знають, коли починають діяти гарантійні терміни на таке взуття, їх тривалість, як визначити, чи є недолік виробничим, та інші важливі нюанси. Тому для тих, хто любить самостійно розібратися в суті проблеми, ми публікуємо цікаву, на наш погляд, статтю, де узагальнено практичний досвід проведення експертних товарознавчих досліджень взуттєвих товарів, які були в експлуатації, з метою вирішення спірних питань між покупцями та продавцями роздрібної торгівлі при виникненні у взутті дефектів.

Експертна практика: методичні підходи до вирішення завдань товарознавчих досліджень

ОСОБЛИВОСТІ ЕКСПЕРТНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ВЗУТТЯ, ЯКЕ БУЛО В ЕКСПЛУАТАЦІЇ

Останнім часом спостерігається тенденція до збільшення кількості звернень громадян, суб’єктів підприємницької діяльності, ухвал суду в цивільних справах, що ставлять на вирішення експерта-товарознавця питання стосовно визначення наявності дефектів взуття, яке було в експлуатації, та причин їхнього виникнення.

Якість взуття – це сукупність його характеристик, що визначають здатність задовольняти встановлені й передбачувані потреби. Взуття є предметом першої необхідності та належить до найважливіших споживчих товарів, але воно не є продукцією, яка підлягає обов’язковій сертифікації в Україні згідно з наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 1 лютого 2005 р. № 28 (крім взуття дитячого, яке входить до Переліку продукції, що підлягає обов’язковій сертифікації в Україні, тобто взуття дитяче повинно мати сертифікат відповідності обов’язковим вимогам нормативних документів, зазначених у цьому наказі).

Основними нормативними документами щодо регулювання якості взуття є стандарти. На теперішній час чинні такі стандарти на побутове взуття¹:
— ДСТУ ГОСТ 26167:2009 «Обувь повседневная. Общие технические условия»;
— ГОСТ 26166-84 «Обувь повседневная из синтетических и искусственных кож. Общие технические условия»;
— ГОСТ 19116:2007 «Обувь модельная. Общие технические условия»;
— ДСТУ ГОСТ 26165:2009 «Взуття дитяче. Загальні технічні умови»;
— ДСТУ ГОСТ 1135:2007 «Обувь домашняя и дорожная»;
— ГОСТ 28371-89 «Обувь. Определение сортности»;
— ДСТУ 2158-93 «Взуття. Дефекти. Терміни та визначення»;
— ДСТУ 4142-2002 «Взуття. Маркування, пакування, транспортування та зберігання»;
— ДСТУ 2157-93 «Взуття. Терміни та визначення».

Гарантійні строки носіння взуття відповідно до чинних стандартів обчислюються з дня продажу через роздрібну торговельну мережу або від початку сезону. Згідно з міждержавними стандартами ДСТУ ГОСТ 26167-2009 (діє з 1 січня 2010 р. замість ГОСТ 26167-2005²), ГОСТ 26166-84, ГОСТ 19116-2007, ДСТУ ГОСТ 26165:2009 (діє з 1 січня 2010 р. замість ГОСТ 26165-2003), ДСТУ ГОСТ 1135:2007 (діє з 1 травня 2009 р.):
— гарантійний строк носіння повсякденного взуття становить 60–80 днів (залежно від матеріалу підошви);
— гарантійний строк носіння модельного взуття становить 30–45 днів (залежно від матеріалу підошви);
— гарантійний строк носіння гумового взуття становить 90 днів;
— гарантійний строк носіння домашнього та дорожнього взуття – не менше 40 днів.
Таким чином, гарантійний строк носіння взуття не може бути меншим 30 днів з дня продажу через роздрібну торговельну мережу або від початку сезону. Виробник гарантує відповідність взуття вимогам зазначених стандартів при дотриманні умов його експлуатації та зберігання.

Додатком № 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 19 березня 1994 р. № 172³ затверджено Перелік сезонних товарів, гарантійні строки по яких обчислюються з початку відповідного сезону. Взуття є сезонним товаром, і гарантійні строки для нього обчислюються:
— для взуття зимового асортименту – з 15 листопада по 15 березня;
— для взуття весняно-осіннього асортименту – з 15 березня по 15 травня та з 15 вересня по 15 листопада;
— для взуття літнього асортименту – з 15 травня по 15 вересня.
Якщо проводиться сезонний розпродаж взуття, то на таке взуття також поширюється гарантія. При цьому гарантійні строки обчислюються не з моменту покупки, а з дня початку відповідного сезону.

Під час експлуатації взуття можуть виявлятися дефекти (недоліки). Дефекти, що знижують споживчі властивості взуття, класифікуються за багатьма ознаками: місцем розташування, ступенем впливу на якість (малозначні, значні, допустимі, критичні, недопустимі), причинами виникнення (виробничі та експлуатаційні), можливостями усунення, умовами виявлення (явні й приховані).
Експлуатаційні причини залежать від споживача: неправильний підбір взуття (за розміром або повнотою), порушення умов експлуатації взуття (неакуратне носіння, недотримання сезонності експлуатації, неправильний догляд тощо).

Причини, що залежать від підприємства-виробника, можуть бути прихованими і явними. Багато виробничих дефектів при придбанні взуття виявити неможливо. Ці дефекти зазвичай виявляються в процесі експлуатації та називаються прихованими виробничими дефектами.
В експертній практиці найчастіше зустрічаються виробничі дефекти, пов’язані з відклеюванням підошви або відривом каблуків. Рідше зустрічаються виробничі дефекти взуттєвих матеріалів: нестійкість фарбування шкіри, розрив матеріалу чи осипання покривного шару на деталях верху взуття тощо. Також споживачі звертаються з претензіями до якості збирання або конструктивних недоліків взуття.

Критичні дефекти взуття, які є неприпустимими (за наявності яких неможливе використання виробу за призначенням), визначаються міждержавним стандартом ГОСТ 28371-89, дія якого поширюється на дитяче, чоловіче й жіноче взуття модельне та повсякденне. Згідно з вимогами стандарту у взутті не допускаються такі дефекти: наскрізні пошкодження; розтріскування, відшаровування, липкість покривної плівки матеріалу взуття; невідповідний розмір, повнота, фасон колодки; неправильно з’єднані деталі; погане з’єднання швів; неправильно поставлений каблук; неприклеєна підкладка; ущілини між деталями низу взуття; неприклеєна або порвана підкладка; заломи; виступаючі механічні кріплення; нестійкість покриття шкір; інші вади, за наявності яких неможливе використання виробу за призначенням. Докладна класифікація дефектів взуттєвих товарів, причини виникнення цих дефектів (виробничі або експлуатаційні) та їхні характерні ознаки наведено в розділі «Судово-товарознавчі дослідження взуттєвих товарів» методичних рекомендацій⁴.
При виявленні причин виникнення дефектів також можна використовувати Рекомендації щодо визначення характеру дефекту взуття та умов його експлуатації⁵. У зазначених рекомендаціях наведено Перелік прихованих дефектів взуття виробничого характеру, що можуть виявитися протягом гарантійного терміну експлуатації, дефекти шкіряного взуття, що виявляються внаслідок порушення умов експлуатації споживачами, а також дефекти шкіряного взуття, що можуть бути усунені підприємством-виробником без зниження його споживчих властивостей.

Ми звертаємо увагу на доцільність класифікації виявлених дефектів взуття на недоліки й істотні недоліки. Роз’яснення щодо понять «недолік» та «істотний недолік» наведено в Законі України «Про захист прав споживачів»⁶. Відповідно до ст. 1 цього Закону недолік – будь-яка невідповідність продукції вимогам нормативно-правових актів і нормативних документів, умовам договорів або вимогам, що ставляться до неї, а також інформації про продукцію, яка надана виробником (виконавцем, продавцем). Істотний недолік – це недолік, який робить неможливим чи недопустимим використання товару відповідно до його цільового призначення, виник з вини виробника (продавця, виконавця), після його усунення виявляється знову з незалежних від споживача причин і при цьому наділений хоча б однією з таких ознак:
— він взагалі не може бути усунутий;
— його усунення потребує понад 14 календарних днів;
— він робить товар суттєво іншим, ніж передбачено договором.

Згідно з вимогами ст. 8 зазначеного Закону:
1. У разі виявлення протягом установленого гарантійного строку недоліків споживач у порядку та в строки, що встановлені законодавством, має право вимагати:
— пропорційного зменшення ціни;
— безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк;
— відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

У разі виявлення протягом установленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), або фальсифікації товару, підтверджених за необхідності висновком експертизи, споживач у порядку та в строки, що встановлені законодавством і на підставі обов’язкових для сторін правил чи договору, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника:
— розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми;
— замінити товар на такий самий або на аналогічний товар, з числа наявних у продавця (виробника).

Таким чином, алгоритм проведення експертного дослідження взуття, яке було в експлуатації, містить такі етапи:
— дослідження взуття методом візуального обстеження (методику обстеження викладено в методичних рекомендаціях⁴);
— залежно від характеру дефектів, які викладено в заяві на проведення експертного дослідження та виявлено під час проведення обстеження, експерт аналізує відповідну нормативну документацію та використовує іншу інформацію, надану замовником дослідження (касові або товарні чеки на придбання взуття, письмові претензії про його неякісність, документальні відомості щодо проведених ремонтів тощо);
— опис та класифікація виявлених у взутті недоліків (дефектів) з урахуванням причин їхнього виникнення (виробничі або експлуатаційні) відповідно до вимог ДСТУ 2158-93 та ГОСТ 28371-89;
— класифікація виявлених у взутті дефектів як недоліків з урахуванням вимог Закону України «Про захист прав споживачів»: чи є вони істотними недоліками або недоліками.

Запропонований алгоритм проведення експертного дослідження взуття, яке було в експлуатації, розроблено на основі нормативно-технічної документації, спеціальної літератури, а також узагальнення експертного досвіду. Зазначення в експертному висновку належності виявлених дефектів взуття до недоліків або до істотних недоліків має практичне значення при винесенні рішень судами, а також для вирішення спірних питань між покупцями та продавцями роздрібної торгівлі.

1 Див.: Библиотека ГОСТов [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://www.vsegost.com/Catalog...
2 Див.: Про надання чинності в Україні міждержавним стандартам, змінам до міждержавних стандартів та скасування нормативних документів : наказ Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 15 жовтня 2009 р. № 376 [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://kmu.gov.ua.
3 Див.: Про реалізацію окремих положень Закону України «Про захист прав споживачів» : постанова Кабінету Міністрів України від 19 березня 1994 р. № 172 [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://kmu.gov.ua.
4 Див.: Практичні рекомендації з визначення якості різних груп промислових товарів : звіт про НДР (закл.) / Донецький НДІСЕ ; кер. М. Башкатова; викон. Є. Коваленко, В. Верестун. — № ДР 0196001325. — Донецьк, 2000. — 98 с.
5 Див.: Про затвердження рекомендацій щодо визначення характеру дефекту взуття та умов його експлуатації : наказ Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства промислової політики України від 17 жовтня 2002 р. № 291/457 [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://kmu.gov.ua.
6 Див.: Про захист прав споживачів : Закон України від 2 трав. 1991 р. № 1023-ХІІ (в редакції від 1 груд. 2005 р. № 3161-ІV, із змінами та доповненнями) [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua.

Т. В. Бондаренко,
науковий співробітник Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз
«Теорія та практика судової експертизи і криміналістики» Випуск 11