Ви виграли справу в Європейському Суді і вважаєте, що справу зроблено?  Як би не так! Це лише початок чергової епопеї боротьби з правовим свавіллям держави. Як отримати визначене Європейським Судом грошове відшкодування? Що робити, якщо держава не поспішає з виплатою казенних грошей, а державні виконавці не бажають виконувати передбачені законом обов’язки?

 Майже кожен громадянин України, який звернувся за захистом своїх прав до Європейського Суду з прав людини, розраховує на те, що після винесення останнім рішення по справі держава у встановлений строк виплатить визначений розмір сатисфакції. Адже статтею 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено обов’язковість виконання Високими Договірними Сторонами остаточних рішень Суду.

Відповідно до резолютивної частини рішень Європейського Суду держава має наступні обов’язки:

(а) упродовж трьох місяців від дати, коли це Рішення набуде статусу остаточного відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції, держава-відповідач має сплатити заявнику визначену Судом суму відшкодування моральної шкоди, разом з будь-якими податками, що можуть нараховуватись; ця сума має бути конвертована в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу, разом з будь-якими податками, що можуть нараховуватись;

(b) зі спливом зазначеного тримісячного строку і до остаточного розрахунку на зазначену суму нараховуватиметься простий відсоток у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.

Статтею 8 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», а також вимогами Закону України «Про виконавче провадження» передбачено порядок виплати відшкодування за рішеннями Європейського Суду у тримісячний строк з моменту набуття рішенням статусу остаточного або у строк, передбачений у рішенні.

З урахуванням вимог чинного законодавства можна умовно виділити три стадії виконання рішення Європейського Суду:

- відкриття виконавчого провадження;

- перерахування коштів Державною казначейською службою України (ДКСУ) на рахунок Державної виконавчої служби України (ДВСУ);

- перерахування ДВСУ коштів на рахунок заявника (стягувача).

Тобто, відповідно до вищевказаних вимог національного законодавства, у триденний строк з моменту отримання копії постанови про відкриття виконавчого провадження стягувач направляє державному виконавцю документ у вигляді заяви, де зазначає повні банківські реквізити в національній валюті для отримання ним суми відшкодування (реквізити банківської установи, де стягувачем відкрито особистий рахунок, особисті ідентифікуючі дані та ін.). Далі ДКСУ перераховує кошти на рахунок ДВСУ, а остання в свою чергу – на вказаний заявником (стягувачем) рахунок. Але в реальному часі виконання рішення Європейського Суду розтягується на місяці. Складається враження, що держава не зацікавлена в своєчасній виплаті присуджених коштів. Зупинимося детальніше на причинах цього прикрого явища.

Статтею 46 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено винагороду державному виконавцю в розмірі п'яти відсотків стягнутої ним суми або вартості майна, але не більше п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а за виконавчим документом немайнового характеру – не більше п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Враховуючи вищевказану резолютивну частину рішень Європейського Суду, держава-відповідач зобов’язана виплатити заявнику конкретну суму в національній валюті «разом з будь-якими податками, що можуть нараховуватись».

Таким чином, якщо державний виконавець своєчасно у встановлений термін у повному обсязі виконає рішення Європейського Суду, він претендує на отримання встановленої законом винагороди. За таких обставин випливає, що держава окрім тієї суми, що підлягає сплаті заявнику, повинна нарахувати з державного бюджету ще й суму винагороди державному виконавцеві. А це, як ми розуміємо, державі невигідно, а тому в наявності вагома підстава для навмисного і свідомого невиконання рішень Європейського Суду в передбачений як чинним законодавством України, так і міжнародними правовими нормами строк. І таке невиконання відбувається системно в негласному наказовому порядку, не зважаючи на те, що Законом передбачена відповідальність за неналежне виконання службових обов’язків, а також за невиконання рішення Європейського Суду.

Також не варто залишати поза увагою, що зазначений в рішеннях Європейського Суду штрафний відсоток становить «простий відсоток у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в цей період, до якої має бути додано три відсоткові пункти». А якщо простіше, де-факто штрафний відсоток становить 1,05% від визначеної суми на рік, а це, як нескладно підрахувати, дуже-дуже невелика сума. Мабуть, саме тому перерахування коштів ДКСУ на рахунок ДВСУ у відповідності з відкритим виконавчим провадженням зазвичай фактично здійснюється через 1–3 місяці після закінчення встановленого рішенням Європейського Суду та чинним законодавством України строку виконання цього рішення.

Відповідно до рішення Європейського Суду, визначена останнім сума відшкодування має бути конвертована в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу. Але ж днем здійснення платежу вважається день перерахування коштів ДКСУ на рахунок ДВСУ, а не аж ніяк на рахунок заявника (стягувача), якому в кращому випадку кошти перерахують протягом місяця, а то й місяців!

Враховуючи постійне падіння курсу національної валюти (гривні), заявник (стягувач) завжди буде у невигідному становищі і в будь-якому випадку не отримає суму, еквівалентну присудженій! В період стрімкого зростання курсу євро по відношенню до гривні, різниця суми між нарахованою на день перерахування ДКСУ і сумою, сплаченою ДВСУ на день перерахування, є дуже суттєвою.

Здавалося б, після надходження коштів на рахунок ДВСУ державні виконавці мають миттєво перерахувати кошти на рахунок стягувача, але вони «чомусь» не поспішають. Більш того, шляхом вигадування різноманітних формальних причин, а скоріше причіпок, якнайдовше намагаються затягнути виплату вже отриманих на рахунок ДВСУ коштів. Чому ж держава не квапиться з виплатою належних коштів своїм громадянам?

Відповідно до ч. 7 ст. 45 Закону України «Про виконавче провадження»: «У разі якщо стягнуті з боржника грошові суми не витребувані стягувачем протягом одного року з дня їх зарахування на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, ці суми зараховуються до державного бюджету України в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики».

Тобто, якщо стягувач сам, по своїй ініціативі, не буде наполягати на витребуванні належних йому грошей, а буде чекати, покладаючись на виконавців, ДВСУ ніколи не стане ініціювати вирішення цього питання! І тоді «кровні грошики» підуть до державного бюджету, і повернути їх звідти буде вкрай важко, знову ж таки шляхом скарг, позовів та судової тяганини…

Власне, це є однією з основних причин, за яких ДВСУ (а фактично – держава в особі ДВСУ) постійно намагається всіляко затягнути час, розраховуючи на сплив встановленого законом терміну витребування присуджених Європейським Судом коштів і, як наслідок, зарахування цих коштів до державного бюджету.

Ще однією суттєвою причиною затягування перерахованих коштів на рахунок стягувача є те, що рахунки ДВСУ відкриті у ДКСУ, тобто кошти, які начебто знаходяться на рахунку ДВСУ, фактично знаходяться в розпорядженні ДКСУ. Таким чином, ДКСУ фактично має можливість безперешкодно, так би мовити, в якості майже безпроцентної позики, користуватися чужими грошима, до поки переведені на рахунок ДВСУ кошти не будуть сплачені за призначенням. А, як ми вже казали, строки при цьому вимірюються місяцями, навіть якщо стягувані займають активну позицію і постійно звертаються до відповідних органів за поясненням причин такої бездіяльності. Державні виконавці «переводять стрілки» на казначейство, мовляв, звертайтесь туди зі своїми запитами/зверненнями, адже питанням щодо виплати коштів розпоряджається казначейство. А казначейство, в свою чергу киває на виконавців, начебто кошти перераховано на рахунок ДВСУ, а тому питання не за призначенням.

Але скарги і звернення безперечно стимулюють виконавчу службу якомога скоріше виконати рішення. Якщо ж залишити ситуацію напризволяще, можна взагалі дочекатися спливу терміну перебування коштів на рахунку ДВСУ і, як наслідок, перерахування їх до Державного бюджету. Отже, в своєму прагненні отримати від держави відшкодування потрібно, не зупиняючись, йти повної перемоги!

 Як покарати державу за несправедливість? Як отримати повне і своєчасне відшкодування, знають юристи «ЮК «Центр Конфліктології і Права». Звертайтеся, будемо раді допомогти!

Читайте також:

Європейський суд на захисті прав людини, або Як покарати державу за несправедливістьПослуги ЮК "Центр Конфліктології і Права"